RSS

Власне, страшно не хочеться засмічувати журнал якимись опитуваннямиі нерелевантною інфою, але запостити більше нікуди. До того ж журнал і так вже майже мертвий. Тому ось запитання. Цікаво почути відповіді.

Чи користуєтесь ви RSS-агрегаторами?

Так, читаю rss-стрічку щодня
28(36.8%)
Підписаний на декілька rss-потоків, але читаю рідко
12(15.8%)
Не користуюсь
21(27.6%)
Що таке RSS?
15(19.7%)

А па моєму ти нє худжожнік а гавно

Вам ніколи не здавалось, що ходіння по музеям, арт-виставкам, галереям насправді до неможливості нудне заняття. Ну справді, втикання на стіни і тільки. Ось і японцям теж так здається. В Токійському Арт Музеї Морі проходить виставка "Roppongi Crossing 2007: Future Beats in Japanese Art."

Замість картин тут спеціальні "Математичні брами". Потрапивши до зали ви отримуюєте спеціальну RFID картку із попередньо заданим числом. Кожна брама - відповідає за певну математичну дію. Ваше завдання - отримати задане число шляхом проходження через ці брами.
І ніякого митцізму, тільки математика.

(no subject)

Challenging peoples' assumptions років з 15 було для мене однією із улюблених розваг. Істинною насалодою було спостерігати за спантеличенням людей, коли вони по ходу справ дізнавались, що вся моя сім'я - російськомовна і все своє життя я прожив у Києві (що є правдивим фактом, але з своїми особливостями). І всі погодяться, що це дуже ідеологічно правильно - розворушувати таким чином механічне напівсвідоме накладання штампів в процесі соціалізації. Адже, що хорошого може бути в ментальному закостенінні і утилітарному застосуванні соціальних шаблонів до окремо взятих осіб. Це ж не знайомство з людьми виходить, а якесь механічне "хеллоу, комп"юта!"
Та все це тільки до того моменту, коли натикаєшся на ЖЖ, де в профайлі в одному радяку вписані інтереси j-rock і грузоперевозки

Саме так, в цьому жж автор пише про вулакінзацію, зірвані скоби на рамі автомобіля, "перегрузы" і тріснуті тормозні колодки...

Indigo Prophesy


До речі, це так, чисто зафіксувати для історії. Ось це:

ЗІ: власне, зараз подумалось що ще цікавіше було б почати відстежувати ось цих персонажів у жж та інших місцях скупчення - мошпіти там всякі, неформати. Ось просто запримітити собі якогось персонажа на льва толстого, а потім розшукати його жж.

... справдилось. В четвер ввечері у метро наткнувся на митців. Точніше на якихось 2-тисячників, письменників маргінального жанру. Говорили про дві тонни, Романенка і про те як вони стануть багатими і знаменитими.

Щойно знайшов ЖЖ одного/ї з них. Так як я паліткарєктєн імьон і явак здавати не буду. Але як самозаглиблюючий прийом спостерігання за власним спогляданням - це прикольно виходить.

Cute Lies of Sophisitcated Minds

Коли я бачу черговий пост "My New Year Resolution/Roundup" мені це дуже не подобається. На автора цього посту я миттєво навішую купу ярликів, кліше, соціальних штампів, роблю упереджені і передчасні висновки про обмежений кругозір людини, яку зазвичай навіть не знаю. Словом, мізантроплю по повній програмі. А оскільки цим я страждаю досить сильно, що й сам не радий, те що я так погано про вас думаю, мене абсолютно не тішить.
Тому я хочу вас переконати, чому писати шаблонні пости, застрибуючи на швидкий поїзд короткочасних флешмобів - це погано.
1. Як не крути, а усі постять, навіть більше - ведуть он-лайн щоденники, щоб певним чином показати себе, інакше кажучи "виєбнутись". І у даному випадку шаблончик "щось там 2007 року" має на меті показати вашді смаки та хід думок з вигідної сторони. Такі пости - чудовий спосіб представити в жж друзям, знайомим та іншим анонімним читачам? які непересічні і оригінальні речі ви читаєте, дивитесь, ну й взагалі, що ви - людина з активною життєвою позицією.
В реальності, пардон, в інтернеті, все зовсім інакше. Навіть найнижча каста користувачів інтернету - рунетчики хоча б 5-15 раз на день відвідує сайти дьорті.ру, фішкі.нєт чи баш.орг. Отримуючи щодня на кожному з цих сайтів по 50 меседжів гумористичного змісту на рік виходить щось (50*3)*365=54 750. Вловлюєте? В кращому разі ви пам"ятатимете останні 50, але визначаючи найкраще з останнього - ну хіба це круто? Так само з фільмами і книжками. Це ж характеризує вас як люди ненадійну, нерозважливу і таку, що легко піддається маніпуляціям і взагалі йде за течією. В гіршому - ви ніфіга ніде нічого не читаєте, не бачите і не знаєте що в світі коїться. Тоді за рік ви прочитали 3 книжки, 7 раз сходили в кіно і були на двох концертах по квиткам отриманим на халяву. Звичайно, в такій ситуації визначити зе бест оф зе бест дуже просто. Але вразити своїм вибором досвідченого мережевого шакала, який лише за останні дві години 20 раз послав когось нахуй на 8 різних форумах і залиши 34 коменти "баян", не вдасться.
2. Дехто все вище сказане чудово розуміє, але не забувайте, що в душі підлого і підступного створіння - інтернетчика все ще панує бажання виєбнутися. Тому сквотер жж-шного аккаунту застосовує більш витончені засоби. Звичайний шаблонний пост він змінює і форматує, замінивши певним чином оригінальні пункти опитування, чи роблячи туди кумедні записи. Споконвічним стандартом такої підривної діяльності є вписування в усі пункти чогось вульгарного і одіозного. собливо оригінально скрізь вписати слово "хуй" - це можна сказати навіть класично, вінтажно. Також попитом користується додавання до самого опитування іронічно-демінуітивного коментаря по типу "та все це фігня, мені нєфіг дєлать, хуйньой страдаю і всьо такоє".
Та все ж, за будь-яких умов, загальна форма опитування зберігається і будь-який читач натрапивши в своїй френд-стрічці на "щось в червоній рамочці", миттєво здогадається що до чого. Як пишуть автори блогу "смолл бізнесс консалтинг ін менеджмент, брендінг енд опітімізейшн оф росрсез.ком", важливу роль при просуванню продукту має значення його легка впізнаваність і ідентифікація. В цілому, використання загального стилю шаблонного посту свідчить про бажання автора виєбнутися легкодоступним методом, але не уподблюватися решті. Іншими словами, ви пиздите оригінальну ідею і обертаєте її власною обгорткою. Це як випуск Zune Майкрософтом після АйПоду. Я думаю ніхто не хоче бути схожим на Майкрософт, і вийобуватись коли шось пиздиш тоже не круто, хоча я якось спиздив окуляри Симоненка.
3. Є й такі, які і не вийобуються і оригінальністю відповідей вразити не намагаються. Більшість з них пост від нєфіг дєлать, хоча є й такі, хто довго думає над "правильною відповіддю". На жаль і таким не пощастило. Очевидною претензією до них буде: "Васса, тєбє шо нефіг делат? А картафан матушке сабрат памоч?" Я б навіть додав до цієї проблеми деякого пафосу: в той час як чверть населення планети страждає від голоду і живе за межею бідності, якісь ледацюги серфлять мережу і не знають чим зайнятися. Недобре ж, правда?
4. Так що як не крути, а все одно галімо виходить. Але оскільки разум все ж хоче виєбнутись, слід вигадати якесь конструктивне рішення. Мушу зізнатись, що виєбнутись тут я хочу напевне найбільше за усіх. До того ж за цей рік прочитав 7 художніх творів і 5 публіцистичних і я з легкістю визначив серед них найкращий. При тому я нахабно і безкарно дозволяю собі різкі випади в бік визнаних метрів сучасної літератури. Тому із власного досвіду можу сказати, що в деяких випадках найкрутішим варіантом вирішення буде просто промовчати. Звичайно, в короткостроковому періоду можлівість виєбнутися наближається до нуля. Але якщо розглядати це як довготривалу інветсицію, шанси круто вибєнутися різко зростають. Тільки уявіть собі: якщо ви зараз перестанете писати в жж, за рік можна буде пафосно сказати в світській бесіді "Та я забив на ЖЖ ще рік тому!"

New School

А ще я з недавніх пір інтернет-бездомний. Мій аккаунт на ЮТюбі was permanently disabled. За барьбу с сістємай і copyright infringement. Я викладав уривки з останніх серій Сімпсонів, Сауз Парку, etc. Останньою крапльою було... зараз дізнаєтесь.
Абсурдиське комедійне шоу The Mighty Boosh. Все в кращих традиціях Монті Пайтона і британського гумору, з безліччю cultural references на британську музичну культуру.

Так, giggster тоже постив відео з нього, а pani_grunia зробила собі юзерпік, але я - жертва політичних репресій, тому коменти "боян" не приймаються.
Два сезони сабжу можна скачати на http://torrents.net.ua Season 1 & Season 2. Правда сайт в даний момент чомусь лежить...
Homer

Зайці, курчатко-підарас і мєнти

Якось одного осіннього вечора ми Оксаною та Олею вибрались на якусь там ніч короткого метру, та ще й анімаційного, в кінотеатр "жовтень". Ніч обіцяла бути довгою, цікавою і наповненою курйозними ситуаціями. Адже, як мені розповідали, публіка на такі заходи ходить вельми ексцентрична і може витворяти такі речі, як наприклад кидання собаками, чи ще щось.
Собакою того вечора ніхто не кидався, а людей виявилося занадато багато, а я, як відомо, людей не люблю, особливо коли багато. Анімація була всякою: якась хороша, якась не дуже. Але одна річ "ізмєніла маю сістєму ценностєй". І як це часто буває, після того як мені ще три години впарювали трейлери з піратів карибського моря, я абсолютно зовсім забув її назву. Знав лише, що це щось японське. Таким чином релевантний пошук теж ставав неможливим.
Та слава велікаму інтернету, вчора я абсолютно випадково бороздя бескраїє прастори знайшов ЦЕ!!!!!


Транслюють цей феєричний абсурдиський епос по MTV-Японія і наразі вже є 23 епізоди, ознайомитись з якими можна на сайті.
І скажіть, хіба після цього їх можна не любити?
  • Current Music
    Oasis - magic pie
  • Tags
    ,

Kill old people

20го грудня Last.Fm перестали вийобуватися і до свого власного відео-плеєра прикрутили YouTube. Відтепер у закладці Video всіх виконавців на Ласті можна переглянути відеокліпи залиті на ЮТюб. "Класно", - подумав я, - "Тепер можна буде одразу легко знаходити відео-кліп майже до будь-якої пісні". Ну й взагалі, це правильний менеджмент - нахєра витрачати ресурси на розробку власного фігні, якщо такий гігант тебе все одно випереджатиме. Словом, так я радів перші десять хвилин.
Collapse )
  • Current Music
    ото всьо шо там. віжуал кей рулить
  • Tags
    ,

Dystopian Google




Є у мене маленька пристрасть. Я страшенно люблю стилістику антиутопій. Книга чи фільм, близьке чи далеке майбутнє, кіберпанк, стімпанк, альтернативна реальність - я це проковтну, якщо там про існування індивідів в репресивному суспільстві. Насправді не знаю з чим це пов"язано, тому що ніколи не сприймав ці речі серйозно. Коли якийсь черговий журналістишко намагається показати свою розвинутість і проводить якісь там паралелі між 1984 і сучасною Росією/Китаєм/Америкою/Бутаном, хочеться його розшукати і дати срача в кращих традиціях 8го класу. Та й власне, коли самі автори своїми дистопіями "question the nature of present society", мене це якось не торкає абсолютно. Політичні, соціальні і ще якісь підтексти мені однозначно не цікаві. Тим не менше, все це я їм пробачаю і з задоволенням читаю всі ці постапокаліптичні, депресивні новели і романи.
Так і цього разу, поважний журнал The Economist місяць тому розродився статтею на тему "Жахи Google". Першу половину статті лякали читачів всепроникливістю веб-гіганта і всякими страхами "щоб б було, якби хтось проліз у базу даних Гугл - там же вся інфа про вас і про нас". Правда в другій половині статті це все заразом спростували: "Ну, але це все повна хуйня, тому що Гугл все одно спідкає криза, як і всі великі корпорації".
Ну але то таке. Цікавіше, що майже одночасно з "Економістом", інший журнал, цього разу американський Radar, опублікував новелу де зображено "недалеке майбутнє, де Google - злий". Звичайно ж, мені сподобалось :)
А прочитати можна тут - Scroogled.

Фундаментальна проблема ацтою.... Solved! (well, yeah, aztoi returns!)

Привід повернутися до Великого, до Ацтою, сьогодні дуже поважний, ви самі зараз у цьому переконаєтесь. Як і будь-якій добропорядній науці, ацтою притаманні, або як правильно сказати науковою мовою, іманентні (sic!) деякі фундаментальні питання. "Сутність буття", "Чому я існую?", "В чому сенс буття?" - люди, хаос, ось так далі. Фундаментальні питання ацтою формулювалось так:
Collapse )